ВВЕДЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ ДІВИ МАРІЇ В ХРАМ

ОТЦЯ НАШОГО СВЯТИТЕЛЯ ТАРАСІЯ,

ПАТРІАРХА ЦАРГОРОДСЬКОГО

СЛОВО НА СВЯТО ВВЕДЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ ДІВИ МАРІЇ ДО ХРАМУ

Нині світле та преславне торжество. Нині підготовляється житло перше за всі століття визначеного і в останні часи маючого відкритися таїнства. Нині за обітницею народжена від Іоакима та Анни приноситься ними в чесний дар Тому, Хто потім благоволив народитися від Неї. Нині, як початок радості, вводиться в храм трилітня, і діви передують Їй зі світильниками. Нині, як дар, вноситься у святая святих Та, що відмінила древню клятву. Нині передвіщена пророками, у супроводі первосвященика і пророка Захарії, сходить у святая святих: куди він раз на рік входив з острахом, там Вона і вдень і вночі перебувала безбоязно.

Кого не здивує це преславне чудо? Це – передзображення Божого благовоління, це – засвідчення нашого оновлення. Ця – зміна терноносного життя нашого та стародавнього вислову: «Проклята земля в ділах твоїх» (Буття 3:17); «помножу печалі твої та зітхання твої» (Буття 3:16).

Отже, ми, вірні, святкуємо всечесне свято – світле торжество, що осяяло світ таємничим Богопізнанням, що уяснило в трьох Лицях єдине Божество, всемогутність Отця і Сина і Духа Святого… Поклавши початок слову, що стосується введення в храм Діви, ми, наскільки можливо, опишемо в подробицях цю подію і розкриємо сповнення закону.

Іоаким, багатий і праведний серед дванадцяти племен Ізраїлевих, приніс дари свої Богові; але оскільки він був бездітним, то священики відсторонили його від храму, кажучи: «Не слід тобі приносити їх Богові, бо ти не маєш потомства в Ізраїлі». Збентежений і одержимий скорботою Іоаким вийшов із храму і на горі, на самоті, молячись Богу, з сокрушенним серцем взивав, промовляючи: «Ти, Господи Серцезнавче, Творче видимого і невидимого, «простягаєш небо, наче намет» (Псал. 103,2), наказав хмарам робити дощ і зібрав подихи вітрів, наповнив море родами риб і сушу безсловесними, вирощуєш трави на лиці землі і прикрашаєш дерева подобаючою красою! Почуй мене, Благоутробний, змилосердься і дай мені дитину, даруй мені запоруку чадородія, «хай заніміють обманливі уста, які в гордості й зневазі говорять проти праведного беззаконне.» (Псал. 30, 18–19).

Таким було благання і стогін скорботної душі Іоакима… Що ж Анна? Побачивши усамітнене місце в саду своєму, вона, як горлиця пустельна, молила Творця і Содітеля: «Господи Саваот, що сидиш на херувимах (Дан. 3, 54) і славлять Тебе серафими, Ти створив рукою Твоєю Адама, і з ребра його сотворив жінку йому і поєднав двох воєдино (Бут. 3, 24), – Аврааму, рабу твоєму, дав сина Ісаака, в старості і безплідності Сарри, і зробив його батьком безлічі народів, – однойменній і одноплемінній мені Анні дарував за молитвою сина, найпрекраснішого отрока Самуїла! «Поглянь із Твого святого дому і зваж на нас!» (Вар. 2, 16), Всевишній, і відійми від мене смуток безпліддя, щоб народжену від раби Твоєї дитину, чи то чоловічого роду, чи жіночого, я принесла Тобі в дар, як жертву приємну, як чисте приношення, як первонародженого агнця, як нового Ісаака».

Коли Іоаким і Анна обоє так молились, з’явився їм ангел Господній з благою вісткою про зачаття Всесвятої і сказав: «Всевишній почув вашу молитву і незабаром ви народите Дочку, блаженну з усіх родів, вибрану оселею Бога». Після цього благовістя Іоаким зійшов з гори в радості і веселості серця, і Анна уже в літах, після дев’яти місяців (як того вимагає природа людська), народила Пречисту Діву і Богоотроковицю Марію, Заступницю спасіння світу.

Коли непорочна Богоотроковиця була народжена праведними Іоакимом і Анною, і обітниці їхні мали сповнитися, то можна було узріти богорозумну Анну, що веселиться і у веселощах каже до Діви: «Хто сказав, що від мене народишся Ти, Дочко, проречена в роди родів? Хто, на моїх грудях бачачи Тебе, молоком годовану, не прославить Того, Хто дарував Тебе мені – старій і бездітній? Хто, бачачи груди, що не виточували молока, виточуючими, не звеличить Того, хто виточив воду спраглому народу з краєсекомої скелі? Але іди, Дочко, до Того, Хто дарував мені Тебе; іди, палато слова, до храму Господа. Радість і веселість світу, увійди в радість Господа; насолодись красою Того, Кого незабаром ти народиш, як людину. Блаженна я, що називаюсь матір’ю такої Дочки. Радійте мені, Ізраїлеві племена, у тому, що в старості я стала матір’ю Тієї, Яка буде матір’ю Всевишнього. Діви-свічконосиці! Вийдіть перед непорочною Дівою та Богоотроковицею. Заспівайте Їй у хвалі, грайте їй на кіфарі, звеличте її на псалтирі десятиструнній. Давиде Богоотче! Восхвали Діву, що вийшла з твого коліна, велегласно промовляючи: «Послухай, дочко, поглянь, прихили своє вухо: забудь свій народ і дім свого батька, бо ж Цар забажав твоєї краси:(Псал.44,11–12).

Сказавши це й подібне до цього, Анна радісно послала вперед трирічну Діву і Богородицю до храму Господнього і, возсилаючи з Іоакимом пісні подяки і скликаючи лики дів-свічконосиць, наблизилася до входу во святая святих.

Тут чесна пара батьків радісно промовила до Захарії як пророка і священнодійця законного служіння: «Прийми, ієрею, чесну, непорочну. Прийми, пророку, кадильницю нетварного світла. Прийми, праведний, вогнеподібну колісницю Всевишнього. Прийми зрілий виноград, який виростить вічно живе гроно. Введи до внутрішнього храму Господнього і принеси замість святині Ту, Яку Всевишній створив для Свого перебування. Введи у святая святих Ту, Яка скоро носитиме в утробі Невидимого. Ублажи Ту, Яка зробить всіх смертних блаженними. Звеличи ту, що з’явиться богописаною книгою великих діл Божих. Підійми Ту, Яка звільнить нас від клятви праматері Єви. Зустрінь Ту, яка своїм народженням людинолюбно поєднала нас із Богом. Обійми Ту, Яка вирве нас з обіймів змія. Промов про Ту, Яка явилася виконанням пророків і возглавієм благовістя Божого для людей. Вона – їжа безкінечна, вино веселощів, голубиця чиста, небо одухотворене, світильник багатосвітлий, наречена багатоспівана, мати багатохвальна, святая скинія, словесна агниця, скарб всеславний, гора сита, Божественне руно, град всечесний, мисленна завіса, ліствиця до неба, свята палата, бенкет благості, безодня чудес, джерело благ, багате святилище, многоіменита і Приснодіва Богородиця. Введи її у святая святих, приведи її до Царя, як багаточесний дар, прослави її, як Царицю сотвореного, влаштуй Її, як палату Всецаря, прослав Її, як надійного хранителя дів. Помісти у рукотворний храм Ту, Яка стане одухотвореним храмом Слова, яке створило усе»… Такі були радісні славослів’я Іоакима та Анни; таким було захоплене звернення їхнє до пророка Захарії.

Після цього Захарія, як пророк Божий охоплений Духом Святим, вигукнув: «О, непорочна Діво! о, свята Матір! о, благословенна поміж жонами! Ти – визволення від Адамової клятви, Ти – сповнення Євиного обов’язку. Ти – найчистіше приношення Авеля. Ти – непосоромлена надія Еноха. Ти – радість Еноха і переставлення до майбутнього життя. Ти – всесвітла прикраса царства та священства Мелхиседекова. Ти – покірний послух Авраама обітниці дітонародження. Ти – нова жертва та мисленне всеспалення Ісаака. Ти – початок сходження Якова на ліствицю.

Ти – цнотливість Іосифа і скинення стародавнього Єгипту, тобто синагоги юдейської. Ти – терпляче возглавіє Іова в напастях і подвійна відплата йому майна. Ти – богописана книга Мойсея законодавця. Ти – жезл Аарона розцвівший. Ти – дочка Давида, «одягнена в прегарні шати із золотим мереживом» (Псал. 44, 14). «Ти — ліжко Соломона, шістдесят сильних довкола нього із силачів Ізраїля» (Пісн. 3, 7). Ти – початок знесення Іллі на небо і знищення мисленної Єзавелі. Ти – подвоєне благословіння овечої шкури Єлисея, якою він розсік потоки Йорданові і воду солону зробив придатною для пиття. Ти – спасіння Іони в киті і покаяння ніневитян та прощення щире.

Ти – дзеркало пророків і втілення їхніх слів. Тебе Єзекіїль передрік брамою замкненою, якою ніхто із земнородних ніколи не пройде, крім єдиного Господа, Який і збереже браму замкненою (Єз. 44, 1-3). Тебе Ісая велеголосий преднаписав жезлом Єссея, з якого проросте пагін Христос і насадить поле Богопізнання, знищивши повністю насадження пороку (Іс. 11, 1). Тебе проповідував Єремія, кажучи: «Ці дні прийдуть, каже Господь, і заповідаю дому Ізраїлевому, і дому Юдиному заповіт новий, що його ж заповідав батькам їхнім» (Єр. 31,31-32), — означуючи так явлення Сина Твого і закликаючи віруючих з язичників до славослів’я Бога від краю і до краю землі.

Тебе і «чоловік улюблений Даниїл» (Дан. 10, 11) назвав горою великою (Дан. 2, 34-35), від якої відсічеться наріжний камінь і розіб’є зображення багатоликого змія і розвіє. Тебе зобразили три юнаки в Вавилоні і, передбачаючи духом страсті Сина Твого, перебували неушкоджено в печі, семикратно розпеченій, і раділи серед вогню, як у чертозі пишному. Тебе Авакум називає горою від Темана, з якої зійшли могутні скіпетри царські, в якій трясуться «селища Ефіопські та шатра землі Мадіямської» (Авв. 3, 3, 3, 7). Прославляю Тебе – непорочну агницю. Славословлю Тебе обдаровану Благодаттю. Славлю Тебе, що явилася з усіх родів нареченою Бога. Оспівую Тебе, Яка скоро маєш явитися новим небом. Приводжу Тебе, як чистий скарб, до храму Господнього. Величаю Тебе новим завітом, у якому написаний Месія Христос знищить букву закону, започаткує благодать через хрещення, пошле сущим на землі Духа Святого».

 Прикрасивши такими священними словами Діву Марію, пророк Божий завів ЇЇ у святилище і представив Богу. Батьки Іоаким і Анна в радості сердця пішли з храму. Марія ж, провівши роки дитинства, на самоті служила Творцю, щоденно перебуваючи в храмі, і всі мирські задоволення вважала плетінням павука – і досягаючи небесного блаженства, зреклася мирського багатства, – і щоденно споглядаючи ангельську радість стояла вище житейських турбот, і відкривши для себе присутність Святого Духа, уникала велику кількість поганих справ.

Діва, служачи Творцю храму, неба і землі, приймала від ангела ангельську їжу, та з подякою і в свободі духа говорила: «оспівую Тебе, Всевишній, Творче, за те, що Ти відняв прокляття праматері моєї Єви з невимовного Твого милосердя маєш намір послати Єдинородного Твого Сина на землю, щоб він прожив з людьми! І стану я чистою і непорочною, бо Він прийде через моє лоно»

«І де намножився гріх, там безмірно виявилась благодать» (Рим. 5, 20). Через жінку ми прийняли смерть: через Жінку знову повернеться усе. Через змія ми вкусили гіркий плід: через неї ж ми знову наситимось їжі безсмертя. Праматір Єва народила Каїна – першозачинателя заздрощів і пороків: Єдинородний Син Божий став первородним життя і воскресіння.

О дивне диво! О, невимовна премудрість!.. Як же ми назвемо Марію Діву?

Небом: бо вона вмістила в Собі Творця неба та землі.

Сонцем: бо Вона, світліше сонця, народила Сонце правди.

Місяцем: бо Вона, незрівнянна краса, породила плід краси – Христа.

Хмарою: бо вона носила на руках володаря хмар.

Світильником: бо Вона запалила світло тим, хто в темряві та тіні перебував.

Троном: бо Вона від Духа Святого зачала Царствуючого невидимо на троні Вітчизняному.

Перлиною: бо вона смертним підготувала безцінну перлину.

Раєм: бо Вона відкрила Едем засудженим і вводить їх у царство вічне.

Горою: бо Вона без стогонів вмістила Того, Хто наказує «горам димитися» (Псал. 103, 32).

Землею: бо Вона безболісно носила Того, Хто наказує землі труситись.

Трапезою: бо Вона материнськи годувала молоком Того, Хто посилає їжу нам.

Морем: бо Вона Своїми вустами цілувала Того, Хто поєднав води воєдино… Преславна Діва Марія понадприродно породила Бога і людину (разом); і ми цілуємо чеснé зображення Її, як Матері Того, Хто з нами  мав по плоті Своїй спілкування і з мертвих воскрес.

Ми гідно поклоняємося образу Породившої-Всесвятої: бо Вона, воістину, Свята, як невимовно породивша Єдиного Святого (якщо Бог наказав Аврааму принести трирічну телицю для очищення душ, то невже передобрана від сотворення світу і принесена до храму Творця Діва, – чи ж не була чистим приношенням людської природи)? Чому ж ви, юдеї, не визнали Богородицею Діви, що вийшла з вашого коліна, і не прийняли споконвічного Сина, тілесно народженого від Діви, і, таким чином, не віддали належної слави не тільки Їй, а й народженому від Неї?.. Ви усьому світові явили докази злості вашої, згідно з прореченим про вас словом Спасителя: «Амінь, амінь глаголю вам» (Ін.8:34) «Якби ви були дітьми Авраама, ви чинили б діла Авраамові» (Ін.8:39). «Бо коли б ви вірили Мойсеєві, то вірили б і Мені, адже він написав про Мене.» (Ін.5:46).

Ми ж, народ Божий, «люди обрані» (Тит. 2, 14), сонм православних, чада благодаті, святкуючи введення Діви в храм, душами чистими і нескверними устами вшануємо це світле торжество, радісне для ангелів і славне для людей, і « радуйся» – Гавриїлове з трепетом і радістю виголосимо Всесвятій. Радуйся, благовоління Отче, завдяки якому по всій землі з’явилося Богопізнання! Радуйся, чесна оселя Сина! Радуйся, несказанне житло Духа Святого! Радуйся, найсвятіша херувимів та найславетніша серафимів! Радуйся, пророків преславна проповідь!

Радуйся, апостолів всесвітнє оглашення! Радуйся, мучеників преславне сповідання! Радуйся, патріархове багатохвальне славослів’я! Радуйся, святих вища прикраса! Радуйся, святителів найбільше служіння! Радуйся, грішників непорушне пристанище! Радуйся, плаваючих славний керманич! Радуйся, хворіючих лікар безвідплатний! Радуйся, вмираючих надійне воскресіння! Радуйся, матерів радість непорочна! Радуйся, старців міцна палиця! Радуйся, юнаків Божественна провіднице! Радуйся, немовлят світла охорона! Радуйся, усіх під небом покровительнице! Радуйся, небо та землі всеславне торжество! Радуйся, обрадувана! Господь з Тобою, хто був перед Тобою, з Тебе, і з нами! Йому слава з Отцем і всесвятим і благим і життєдайним Духом, нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.