СЛОВО НА РІЗДВО ХРИСТОВЕ 

СВЯТИТЕЛЯ ГРИГОРІЯ ЧУДОТВОРЦЯ, 

ЄПИСКОПА НЕОКЕСАРІЙСЬКОГО

Велике та дивне таїнство бачимо нині ми, браття. Пастирі з радісними вигуками являються вісниками синам людським, не на пагорбах польових зі стадами своїми розмовляючи і не з вівцями на полі граючись, а в граді Давидовому, Вифлеємі, духовні пісні виголошуючи. У вишніх співають Ангели, виголошують гімни Архангели; небесні Херувими та Серафими оспівують хвалу во славу Бога: “свят, свят, свят…” Всі разом звершують радісне свято, бачачи Бога на землі та людину, піднесену до небес. Долішні Божественним провидінням піднімаються до вишніх, вишні, за Божою любов’ю до людей, схиляються до долішніх, бо Найвищий, по смиренню Своєму, “піднесе смиренного”. У цей день великої урочистості Віфлеєм стає подібним до неба, замість блискучих зірок приймає Ангелів, які співають славу, і замість видимого сонця – безмежне і незмірне Сонце Правди, що творить все суще. Але хто зухвало ризикне дослідити таке велике таїнство? “Ідеже хощет Бог, там побеждається вещества чин”, і не може перешкоджати природа. Отже, немочі людей непричетні. Бог захотів і спустився, спасаючи людей, бо у волі Божій – життя всіх людей.

Цього радісного дня Бог прийшов народитися; в цей день великого пришестя Бог став тим, Ким не був: будучи Богом, став Людиною, так би мовити, відмовився від Божества (хоча Своєї природи не втратив); зробившись Людиною, залишився Богом. Бо, хоч Він зростав і процвітав, однак не так, ніби людською силою досяг Божественності і з людини став Богом; але будучи Словом, чужим стражданню, так втілився і явився незміненим, не став іншим, не втратив тієї Природи, яку мав до цього. Народився в Юдеї новий Цар; але це нове і дивне народження, в яке повірили язичники, відкинули юдеї. Закону та пророків не розуміли правильно фарисеї; те, що в них суперечило їм, тлумачили хибно. Нове, повне таїнства, народження намагався вивідати Ірод, але не для того, щоб віддати шану Царю, що народився, а щоб відібрати у Нього життя.

Той, Хто залишив Ангелів, Архангелів, Престоли, Господства, Сили, неусипних і вогненосних всіх духів, Один, прямуючи новим шляхом, виходить з непорушеної сіменем незайманої утроби. Творець усіх йде просвітити світ так, не залишивши самотніми Ангелів, явитися і Людиною, що постала із Божества.

І я, хоч не бачу при народженому ні труби (або іншого музичного інструмента), ні меча, ні прикрас тілесних, ні лампад, ні супутніх світильників, а бачу хор Христа з безголосих і незнатних, пориваюсь до хвали Йому. Бачу безсловесних тварин і хори отроків, ніби якусь трубу, що піснею звучить. Вони ніби заступають місце лампад і освітлюють Господа. Але що я говорю про лампади? Він – Сама Надія і Життя, Саме Спасіння, Сама Доброта, запорука Царства Небесного. Його Самого носячи принесу, щоб наслідувати силу слів небесних Ангелів: “слава у вишніх Богу”, і з Вифлеємськими пастирями промовити радісну пісню: “і на землі мир, у людях благовоління!” Народжений від Отця, у Своєму Лиці і у Своєму бутті безпристрасний, нині безпристрасним і незбагненним народжується для нас. Предвічне народження, безпристрасне відає один Сам Народжений; народження справжнє, надприродне відає тільки благодать Святого Духа; але й перше народження істинно, і справжнє народження, у приниженні, дійсне і незаперечне. Бог народився від Бога, але Він – і Людина, яка від Діви сприйняла тіло. У вишніх від Єдиного Отця Єдиний, Єдинородний Син Єдиного Отця; в приниженні Єдиний з єдиної Діви, єдиної Діви Єдинородний Син… Бог не відчув страждань, народжуючи Бога за Божеством; і Діва не зазнала ушкоджень, бо духовно народила Духовного. Перше народження – неможливо осягнути і друге – не піддається дослідженню; перше народження відбулося не за пристрастю і друге не причетне було нечистоти… Ми знаємо, що нині народила Діва, і віримо, що народила Того, Хто народжений від Отця споконвіку. Але який образ народження пояснити не сподіваюся: ні словами того не намагався я, ні думкою торкнутися не дерзаю, бо Природа Божества не підлягає спостереженню, не стосується думки, не осягається бідним розумом; треба лише вірити силі Його діл. Відомі закони тілесної природи: заміжня дружина зачинає і народжує сина за законом шлюбу; але коли Неіскусобрачна Діва народжує Сина чудом, і після народження перебуває в Дівстві, – явище, вище природи тілесної. Що буває за законами тілесної природи – ми осягаємо, але перед тим, що вище законів єства, замовкаємо, не по страху, але оскільки непогрішимо; мовчати ми повинні, щоб мовчанкою вшанувати гідну пошани чесноту, і, не виходячи за належні межі (слова), сподобитися небесним дарам.

Що проріку і що возглаголю? Чи говорити ще про Діву-Матір? Чи міркувати ще про нове чудесне народження? Дивуватися лише можна, споглядаючи дивне народження, бо перемагається єства чин і звичайні закони речей. Про дивні діла (Божі) мало сказати, що вони дивовижніші, ніж справи природи, бо природа нічого не може зробити за своєю волею, хоча б і була для того вільна: дивні ж усі діла Господа, їх же восхоче. О, непорочне та невимовне таїнство! Той, Хто раніше сотворення світу був Єдинородним, Незрівнянним, Простим, Безтілесним, втілюється, сходить (у світ), одягається в тлінне тіло, щоб стати видимим усім. Бо якби Він не був видимим, то яким чином навчив би нас зберігати Його вчення і зводив би до невидимого? Так, для того Він Сам став відкрито видимим, щоб видиме звести до невидимого. Оскільки люди, вважаючи очі більш вірними свідками, ніж вуха, вірять у те, що бачать, і сумніваються в тому, чого не бачать. Бог захотів стати видимим у тілі, щоб розв’язати і скинути сумніви. Він захотів народитися від Діви не для того, щоб влаштувати з Неї неналежну річ, бо Діва не знала причини речей, і таїнство народження Його є непорочною справою чесноти, тому і Сама Діва питала у Гавриїла: “Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?” , – на що отримала у відповідь: “Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе огорне” (Лк. 1, 34-35). Але яким чином Слово, яке було від Бога, потім походить від Діви? Це – недосліджуване диво. Як майстер по золоту, здобувши метал, робить з нього річ за потребою, так вчинив і Христос; знайшовши Діву за духом і тілом непорочною, сприйняв від неї одухотворене тіло, відповідне своїм потребам, і вдягнувся в нього, як в одяг. У цей дивовижний день Різдва Слово не устрашилось і не посоромилося постати з утроби дівочої, не вважало негідним Себе прийняти тіло від Свого творіння, щоб творіння, ставши одягом Творця, сподобилося слави, і щоб стала відомою милість, коли відкрилося, звідки по благості своїй спустився Бог. Як неможливо, щоб з землі з’явилася посудина перше, ніж глина побувала в руках художника, так неможливо було пошкоджену посудину (існування людського) відновити інакше, як зробити його одягом Творця, Який вдягнувся у нього.

Що ще прорічу, що возглаголю? Нові дива вражають мене страхом. Вітхий Днями став Немовлям, щоб зробити людей чадами Божими. Хто сидить у славі на Небесах, заради любові до людей, спочиває в яслах безсловесних тварин. Безпристрасний, Безтілесний, Незбагненний переноситься людськими руками, щоб попрати жорстокості грішників і беззаконників і розірвати узи, обвивається пеленами, харчується на колінах Жони, щоб сором перетворити на честь, безчестя привести до слави, замість терену дати вінці. Він восприйме моє тіло, щоб я став здатним вмістити в собі Його Дух, – засвоює Собі (мою природу), одягається в моє тіло, і дарує мені Свій Дух, щоб я, даючи і назад приймаючи, придбав скарби життя. Що скажу і що возглаголю? “Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення “Еммануїл”, що в перекладі є: З нами Бог” (Мф. 1, 23). Не про майбутнє ведеться тут мова, щоб ми навчилися надії, але маємо оповідати про те, що вже трапилося і дивуватися, вже сповненому. Раніше до юдеїв була мова, бо серед них виконалося нині це, і серед нас збулося і стало справжньою подією, бо ми зрозуміли (це пророцтво), і прийняли його, і увірували. До юдеїв каже пророк: “От Діва зачне” (Іс. 7, 14), християнам же йдеться про сповнену насправді, повну скарбів саму подію. В Юдеї народила Діва, але всі країни світу прийняли Її Сина. Там – корінь виноградника; тут – лоза істини; юдеї вичавлювали грона, язичники вкусили таємничої Крові; ті посіяли зерно хлібне, ці пожали вірою колоски. Юдеї вражені на смерть тернами, язичники сповнені дарів; ті сіли під деревом висохлим, ці – біля підніжжя дерева життя; ті пояснили постанови закону, язичники пожинають духовні плоди. Народила Діва не Сама від Себе, але як захотів Той, хто мав бути Народженим. Не за образом тілесним діяв Бог, але закону плоті підкорився, але Господом тілесної природи показав Себе, щоб явити світові народження чудесне, щоб відкрити силу Свою і показати, що, ставши Людиною, Він народжується не як людина, що Бог робиться Людиною, так як для волі Його немає нічого неможливого.

Цього дня він народився від Діви, перемігши єства чин. Він вищий за подружжя і вільний від ушкодження. Досить тому, хто був учителем чистоти, славно заблищати, вийшовши з чистого і неушкодженого чрева. Бо Він – Той, Хто на початку з недоторканої землі створив Адама, і від Адама без жінки вчинив йому жінкою Єву. І як Адам без жінки, перш ніж мав жінку, створив у світі першу жінку, так і сьогодні Діва народила без чоловіка Того, про Кого сказано пророком:

“Він – Людина, він – хто знає Його?” Людина Христос, бо ясно видно людям, народжений від Бога, бо роду жіночому потрібно зробити те саме для роду чоловічого, що створено було родом чоловічим для жіночого. І як від Адама була взята жінка, без шкоди та применшення його чоловічої природи, так із жінки мав без чоловіка постати чоловік, схожий за подобою до Єви, щоб не звеличувався Адам тим, що без посередництва жінки зробив жінку. Тому Діва без співжиття з чоловіком народила Бога Слово, що зробився Людиною, щоб однаковою мірою, рівним чудом воздавалась рівна честь тій і іншій статі – чоловіку та жінці. І як з Адама взята дружина без применшення його, так з Діви взято тіло (Народженого Нею), але Діва не зазнала применшення, і Її дівоцтво не зазнало руйнування. Здоровий і неушкоджений пробув Адам, коли від нього було взято ребро: так без пороку перебувала Діва, коли зробила з Себе Бога Слово. З цієї причини саме від Діви Слово сприйняло тіло Своє і Свого (тілесного) одягу, щоб не вважався безневинним гріх Адама. Так як вражена гріхом людина стала посудиною і знаряддям зла, то Христос сприйняв на Себе це вмістилище гріха в Свою плоть, щоб, з’єднавшись з тілом Творця, воно звільнилося від скверн ворога, і людина зодягнулася в тіло вічне, яке не може бути ні зруйноване, ні розладнано навіки. Однак Вочіловічивийся народжується не так, як зазвичай народжується людина, – Він народжується як Бог, що робиться Людиною, виявляючи при цьому всю Свою (Божественну) силу, бо, якби народився за загальними законами природи, Слово здавалося б сотворившим щось не досконале. Тому від Діви народився і засяяв, – тому, народившись, зберіг неушкодженою утробу дівочу, щоб нечуваний образ народження був для нас знаком великого таїнства.

Чи Бог Христос? Христос є Бог за природою, але не за природою став Людиною. Так ми стверджуємо і воістину віруємо, закликаючи до свідчення печатку непорушеного дівоцтва: Всемогутній Творець утроби і дівоцтва. Він вибрав ганебний образ народження і став людиною, якоже восхотів.

У цей великий день, що нині святкується, Бог явився як Людина, як Пастир народу Ізраїльського, Який оживотворив увесь Всесвіт Своєю благістю. О, дорогі воїни, славні борці за людину, які проповідували Віфлеєм як місце Богоявлення і народження Бога Сина, які зробили відомим усьому світові Господа всіх, у яслах покладеного, і як Бога показали, що сидить у тісному вертепі!

Отже, уславимо нині радісно свято віків. Такі ж нові відтепер закони свят, наскільки дивні закони народження. У великий день, що нині святкуємо, розтрощені кайдани, осоромлений сатана, всі демони кинулись тікати, всеруйнуюча смерть замінена життям, відкритий рай розбійнику, прокляття перетворені на благословення, всі гріхи прощені, вигнано зло, прийшла істина, слова, сповнені благочестя і любові до Бога, огласили весь світ, насаджені звичаї чисті й непорочні, чеснота оселилася на землі. Ангели з людьми увійшли до спілкування, і люди дерзають розмовляти з Ангелами. Чому і для чого сталося все це? Тому, що Бог прийшов у світ і людство зведене до Небес. Здійснилося якесь змішання всього: Бог Досконалий зійшов на землю, хоча за Природою цілком перебуває на Небесах, навіть у той час, коли повністю перебував на землі. Був Богом і став Людиною, не заперечуючи Свого Божества: не став Богом, бо був Ним завжди за Своєю Природою, але став тілом, щоб бути видимим усьому тілесному. Той, Кого Небожителі бачити не можуть, вибрав Своїм житлом ясла, і коли Він прийшов, все змовкло навкруги Нього. І возліг Він у яслах для того, щоб, усім давати їжу, Самому видобуваючи їжу немовлят з материних грудей і тим благословити подружжя.

У цей великий день люди, залишивши своє суворе й строге управління, виходять на прославлення Небес, по блиску зірки дізнавшись, що зійшов на землю Господь врятувати Своє творіння. Господь, сидить на легкій хмарі й прибуде в Єгипет (Іс. 19, 1), мабуть тікаючи від Ірода, насправді ж – нехай збудеться промовлене Ісаєю: “У той день Ізраїль буде третій в єгиптян” (Іс. 19, 24).

Люди увійшли в печеру, анітрохи не порадившись про це перед тим, і вона стала для них храмом святим. Бог увійшов до Єгипту, щоб замість стародавньої печалі принести радість і замість мороку пролити світло спасіння. Зіпсована і шкідлива була вода Нілу після того, як загинули в ній колись передчасною смертю немовлята. Явився в Єгипет Той, Хто колись воду обернув у кров і перетворив ті води в джерела спасительної води відродження, благодаттю Святого Духа очищаючи гріхи та провини. Покарання колись понесли єгиптяни, бо, як заблукалі, заперечували Бога. Ісус увійшов нині до Єгипту і посіяв у ньому благочестя для Бога, щоб, відвернути душі єгиптян від омани і сотворити їх друзями Божими. Води річкові зробив гідними зодягнути ними главу, як короною. Щоб не подовжувати не в міру нашу промову і коротко укласти сказане, запитаємо: як не причетне стражданню Слово стало тілом і стало видимим, перебуваючи незмінним за Своєю Божественною Природою? Але що прорічу і що возглаголю? Бачу тесляра та ясла. Немовля і Діву Матір, усіма залишену, пригнічену бідністю та злиднями. Дивись, до якого рівня приниження зійшла велич Бога! Нас ради “будучи багатим, Він став убогим” (2 Кор. 8, 9) покладається в жалюгідних пеленах, – не на м’якому ложі. О, бідність, джерело всякого піднесення! О, скрута, що відкриває всякі скарби! Він є бідним і бідних робить багатими; лежить у яслах тварини – і словом Своїм рухає весь світ. Покривається лахмітними пеленами – і руйнує узи грішників цілого світу, що закликав до буття, одним Словом Своїм. Що ще скажу і що возглаголю? Бачу Немовля, пеленами повитого та в яслах покладеного; Марія, Діва Мати, предстоїть разом з Йосипом, названим Своїм чоловіком. Він називався Її чоловіком, а Вона – його дружиною, іменами, пристойними подружжю, хоча насправді вони не були подружжям; Йосипові була заручена Вона, але Дух Святий знайшов на Неї, як говорить про це євангеліст: “Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе огорне; тому й Святе, Котре народиться” (Лк. 1, 35) і від сімені Небесного. Йосип не дерзав суперечити, і чоловік праведний не бажав зганьбити Святу Діву, не хотів вірити гріху і вимовляти на Святу Діву хульні слова; але й Сина, що мав народитися, не хотів визнавати своїм, бо знав, що Він не від нього. І поки він сумнівався і дивувався, хто таке Немовля, і міркував про те сам із собою, було йому небесне видіння, явився йому Ангел і підбадьорив словами: Не бійся, Йосипе, сину Давидів; Той, Хто народиться від Марії, Святий і Сином Божим наречеться; тобто: Дух Святий зійде на Невинну Діву, і сила Вишнього осяє її (Мф. 1, 20-21; Лк. 1, 35). Воістину, народиться від Діви, зберігши неушкодженим її дівоцтво. Як перша діва впала, спокушена сатаною, так нині Гавриїл приносить нову звістку Діві Марії, щоб діві відповідала Діва, Народження – народженню. Захоплена спокусами, Єва вимовила колись згубні слова; Марія, прийнявши звістку, народила Безтілесне та Животворяще Слово. За слова Єви Адам вигнаний із раю; Слово, народжене від Діви, відкрило Хрест, з якого розбійник увійшов до раю Адама. Оскільки ні язичники, ні юдеї, ні первосвященики не вірили, щоб від Бога міг народитися Син без страждання і без чоловіка, то нині в тілі, здатному перенести страждання, народжується Він, зберігаючи тіло Діви неушкодженим.

Так проявив Він Свою Всемогутність, народившись від Діви, зберігши дівоцтво Діви непорушним, як і від Бога народився Він без жодного зусилля, скорботи, зла чи поділу, залишивши Божественну Істоту незмінною, народившись як Бог від Бога. Оскільки ж люди залишили Бога, щоб замість Нього поклонятись рукотворним ідолам людей, то Бог Слово сприйняв образ людини, щоб, вигнавши оману і відновивши істину, піддати забуттю шанування ідолів і Самому сприйняти Божественну честь, бо Йому належить всяка слава і честь на віки віків. Амінь.